на похороні

похорон (-ну), (редко) похороння, погреб (-бу). Срв. Погребение. [Усе село було на похороні (Кониськ.). Мов на погребі заводить (Франко). Скільки хто хотів, стільки за похороння й брав (ЗОЮР. II)]. Участник -рон - погребовий. Устраивать -ны - похорон справляти. [Пишний похорон йому справили. А сам собі за життя ще похорон справляє (Рудан.)].

* * *

похорон; поховання; поховати, похоронити; хоронити

похорон; поховання; поховати, похоронити; хоронити

похорон; поховання; поховати, похоронити; хоронити

похорон, поховання

похорон, поховання

1. n

1) похорон; похоронна процесія

2) амер. заупокійна відправа

2. adj

похоронний; траурний

* * *

1) похорони, поховання; похоронна процесія

2) aмep. заупокійна служба; панахида

3) кінець, смерть

отпеть

1) відспівувати, відспівати. [Солов'ї вже відспівали];

2) відспівувати, відспівати, відправляти, відправити (службу, відправу церковну). -петь покойника - відправити похорон;

3) (кому) вичитати, відспівати кому. [Добре я йому вичитала (відспівала) за брехні]. Отпетый -

1) відспіваний, переспіваний. Покойник уже -пет - над мерцем відправлено вже похорон;

2) пропащий, очайдушний. [Пропаща він людина]. -тый дурак - неприторений, несосвітенний дурень. -тый пьяница - всесвітній п'яниця, непроспаний (непросипенний) п'яниця.

* * *

несов.; сов. - отп`еть

1) відспі́вувати, відспіва́ти; (несов.: пропеть) проспіва́ти

2) церк. відправля́ти по́хорон, відпра́вити по́хорон, відспі́вувати, відспіва́ти

ховання, поховання, погре[і]б (-гребу), похорон. [Пішли на похорон. З погребом ідуть]. Место -бения - місце поховання. Бывший на -бении - погребовий. [По погребі запросив усіх погребових на гостину].

* * *

1) ( действие) похова́ння, хова́ння; погре́б, -у, погреба́ння

2) ( похороны) по́хорон, -у, по́хорони, -рон и -ро́н

похоронний, погребний, погребовий. -ное пение - похоронний спів. -ный звон - погребний звін, подзвін (-дзвону), подзвіння (-ння). -ный обряд - похоронний обряд. -ное служение - похоронна (погребна) відправа. -ная процессия - похоронний похід (-ходу), провід (-воду), погреб (-бу), похорон. [Гучно з проводом ховали попівну (Звяг.). З погребом ідуть (Липовеч.). Похорон іде]. Бюро -ных процессий - похоронне (погребове) бюро. -ный марш - жалібний (сумний) марш. Срв. Погребальный.

* * *

Франко, Іван Якович (1856, с. Нагуєвичі Львівської обл. - 1916) - укр. письменник, філософ, громадський діяч С. еред філософських інтересів Ф. вирізняються історіософія, філософія культури і філософська антропологія, естетика, етика, соціальна філософія. Політичну діяльність починав як радикал-соціаліст, поділяв і пропагував соціально-економічне вчення марксизму, водночас заперечуючи революційне насильство ("диктатуру пролетаріату") і віддаючи перевагу еволюційним шляхам утвердження соціалістичного ладу. Філософські погляди Ф. зазнали політичного впливу парадигми європейського позитивізму. Проте завдяки універсальній ерудиції і на підставі великої кількості власних економічних, історичних, етнологічних, культурологічних, фольклористичних та літературознавчих досліджень Ф. виробляє нові підходи до розуміння історичного процесу як суперечливої єдності прогресу і регресу, наголошує на релятивності історичного знання, відкидає утопічну віру у можливість однозначного передбачення перебігу історичного руху. Визначальною рушійною силою історії Ф. вважав культуру, котра являє собою "людське обличчя" історії. Культуроцентризм історіософії Ф. тісно пов'язаний з його філософсько-антропологічними ідеями: вирішальним критерієм у визначенні рівня цивілізації є, за Ф., емансипація "людської одиниці", її тіла і духу, потреб, бажань і вірувань; саме вона є "ядром всіх інших емансипацій" В. ільний розвиток людської особистості як втілення загальнолюдських цінностей та ідеалів Ф. розглядав у нерозривному зв'язку з повноцінним життям і розвитком нації. Конечною умовою здобуття Україною державної незалежності і політичної самостійності в колі інших цивілізованих націй Ф. вважав розв'язання завдання - "витворити з величезної етнічної маси українського народу українську націю, суцільний культурний організм", здатний плідно засвоювати загальнолюдські культурні здобутки і, в свою чергу, збагачувати їх своїми досягненнями. На противагу популярній в укр. суспільній думці тезі про самодостатність народних низів, передусім селянства як суб'єкта історичного процесу в Україні (Драгоманов, Грушевський), Ф. всебічно обґрунтував ідею цілісності укр. нації як громадянського суспільства, де мають право на повноцінне існування всі стани і верстви, що відповідають певним функціям народного життя І. сторично зумовлена відсутність вищих, імущих і впливових верств в Україні відштовхнула, на думку Ф., укр. народ від цивілізації і на сотні років зрекла його на національне приниження та неволю. Соціально-філософська доктрина Ф. у зрілий період його діяльності дедалі більше набувала ліберально-демократичного спрямування, хоч і не була позбавлена певних парадоксів. Адже високо цінуючи ліберально-демократичні завоювання розвинених європейських держав, навіть віддаючи перевагу половинчатій демократії Австро-Угорської конституційної монархії перед самодержавним деспотизмом Росії, Ф. розумів нездійсненність будь-яких ліберально-демократичних соціальних програм на теренах роз'єднаної України, де панувала лише "демократія для багатих", а народні маси, цебто весь укр. народ, був приречений на культурну відсталість і моральну деградацію. Тому численні наукові праці і публіцистичні виступи Ф. гостро таврують соціальну несправедливість існуючого ладу, трагічними нотами відлунюють у його художніх творах. Оригінального екзистенційного сенсу філософські ідеї Ф. набули в його художніх творах (передусім у філософських поемах "Похорон" і "Мойсей"), де соціально-філософські проблеми осмислюються в морально-етичному і глибоко особистісному плані, невіддільному від естетичного переживання тих чи тих життєвих колізій. Саме у цій площині розв'язуються проблеми взаємин народного поводиря і маси, вирішальної ролі духовності у перетворенні розпорошеної юрби на "люд героїв" - народ самодіяльних особистостей, об'єднаних спільними ідеалами, спроможний мужньо долати трагічні перипетії своєї історичної долі Е. стетичні погляди Ф. еволюціонували від спрощеного розуміння соціальної заангажованості мистецтва та позитивістської редукції художнього процесу ("науковий реалізм" як художній метод) до обґрунтування ідейності художнього твору як естетичного виразу творчої індивідуальності автора. Спираючись на праці естетиків і психологів позитивістської орієнтації - Вундта, Фехнера, Дессуара, Тенатаін., Ф. вперше впровадив в укр. естетику детально розроблену ним концепцію двох взаємопов'язаних рівнів психічної діяльності людини - свідомого й позасвідомого ("верхня" і "нижня" свідомості). Розглядаючи значення "нижньої" свідомості (де накопичуються здобутки тисячолітньої культурної праці людського роду та індивідуального досвіду людини, які з часом тонуть "в глибокій криниці нашої душі", але, виринаючи до "верхньої" свідомості, кермують поведінкою людей) як загальнокультурний феномен, Ф. тим самим накреслив перспективні підходи до філософсько-культурологічних та філософсько-антропологічних досліджень. Проте головну увагу Ф. привернула роль позасвідомого шару психічної діяльності у мистецькій, переважно поетичній, творчості, адже поети є копачами "захованих скарбів" "нижньої" свідомості, що за допомогою раціонально виваженої майстерності митця стають надбанням широкого загалу. Характерною рисою естетики Ф. є розгляд художнього процесу в культурному контексті. Естетичні погляди Ф. мали міцне опертя в багатогранних дослідженнях в галузі історії світової і укр. літератури (давньої і новочасної), фольклористики, історії і теорії культури, а естетичні принципи були дороговказом інтенсивної літературнокритичної діяльності письменника, слугували теоретичною основою у головній для Ф. сфері творчості - красному письменстві.

[br]

Осн. тв.: "Мислі о еволюції в історії людськості" (1881 - 1882); "ЛесяУкраїнка" (1898); "Із секретів поетичної творчості" (1898 - 1899); "Похорон" (1899); "На склоні віку" (1900); "Поза межами можливого" (1900); "Принципи і безпринципність" (1903); "Що таке поступ?" (1903); "Мойсей" (1905); "Одвертай лист до галицької української молодежі" (1905); "Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова" (1906).

1) похорон

2) поховання

3) місце схову радіоактивних залишків (відходів)

* * *

1) похорони

2) поховання

1) похорон; поховання

2) могила; гробниця

* * *

1) поховання

2) могила, гробниця

1) буркотун

2) страдник

3) скаржник

4) розм. злодюжка на похороні

* * *

1) див. groan II + - er

2) cл. злодюжка на похоронах

1) плакальник; плакальниця (на похороні)

2) розм. найгрубіша (найдурніша, кричуща) помилка

3) зоол. ревун (мавпа)

4) тех. зумер, ревун

* * *

1) див. howl II + - er

2) плакальник; плакальниця

3) груба, кричуща або дурна помилка

4) зooл. ревун

5) тex. ревун, зумер

6) висока хвиля ( віндсерфінг)

поховання, похорон

* * *

професійний плакальник на похороні (в Ірландії)

* * *

1) присутній на похороні

2) плакальник

3) амер. грішник, який розкаюється

* * *

1) див. mourn + - er

2) присутній на похоронах

3) плакальник

4) aмep. грішник, який розкаюється

n (pl)

похорон, поховання

* * *

n; pl